В Україні були або досі існують християнські партії — Українська християнсько-демократична партія, Християнсько-демократичний союз, Республіканська християнська партія та інші — проте вони ніколи не були сильними і самостійними політичними гравцями, не мали власних фракцій у парламенті. Тобто ідеологія, популярна та успішна в Європі, не прижилася в Україні. Чому? Причин цього явища кілька. Перша: християнсько-демократичні партії спочатку набули популярності в католицьких країнах, потім традицію перейняли окремі протестантські країни, а от там, де переважає православ’я, політсили, які прямо заявляють про християнсько-демократичні засади своєї ідеології, не мають значної підтримки. Це може бути пов’язано зі ставленням самих церков та релігійних організацій до участі в політичній діяльності. У православних країнах така участь радше пасивна, церква за візантійською традицією прагне симфонії з державою. Симфонічні стосунки не передбачають політичну боротьбу, коли ж вона є, то кулуарна, закулісна.