“Інформація про ці об’єкти засекречена. Відповідно, перевірити реальний стан виконання робіт та ефективність використання коштів для громадськості практично неможливо, — констатувала Сюмар. — Значні кошти виділяються з резервного фонду Кабміну, поза звичайними процедурами парламентського контролю, і спрямовуються безпосередньо від військових адміністрацій до підрядників, в обхід органів місцевого самоврядування. Такий механізм начебто має пришвидшувати роботи. Але водночас він обмежує прозорість, конкуренцію та можливості контролю. І тут виникає майже ідеальна схема безвідповідальності. Якщо захисні споруди не побудували, а потім у підстанцію влучила російська ракета, встановити, що саме було зроблено до удару, а що залишилося лише в документах, стає надзвичайно складно”.