В країнах Євросоюзу та в США існують різні процедури призначення генпрокурора — на конкурсах за участю міжнародних експертів та ще й з пріоритетом їхніх голосів цю посадову особу там не обирають. Конкурси існують, проте є орган, який ухвалює остаточне рішення: в Латвії, наприклад, репутацію кандидатів перевіряє рада юстиції, в Ірландії спеціальний незалежний комітет, куди входять судді, адвокати та урядовці. Є держави, де взагалі немає відкритого добору. В Угорщині кандидата пропонує президент, а затверджує парламент двома третинами голосів. Причому відразу на 9 років. Але нинішній угорський прем’єр Петер Мадяр ініціював конституційні зміни, які стосуватимуться і процедури призначення генпрокурора. А от в Албанії, котра як й Україна, стоїть в черзі на вступ до ЄС, кандидатів перевіряє вища рада прокурорів, причому — під мікроскопом роздивляється їхні статки, майно, зв’язки, після цього формує шорт-лист із трійкою претендентів за рейтингом. Парламент кваліфікованою більшістю (три п’ятих — 84 голоси із 140) затверджує когось із цих осіб терміном на 7 років без права переобрання. Коли ж не зможе затвердити нікого, тоді після 30 днів генпрокурором автоматично стає той чи та, хто у рейтингу на першому місці.