Існує думка, що Україна може визнати, що російські газопроводи було пошкоджено в наших інтересах, та сплатити певну суму німецьким компаніям в обмін на знаття звинувачень з Кузнецова та інших осіб. Але така думка — сумнівна. По-перше, у справі, точніше в її версії німецької прокуратури, є вказівка у бік України, але немає доказів. Визнати, щоб армія німецьких пенсіонерів судилася з нашою державою, а ультраправі отримували з цього політичний зиск? По-друге, компанії, які працювали з “Газпромом”, не були і ніколи не будуть нашими друзями, щось їм платити — в принципі неправильно. По-третє, підрив цивільних інфраструктурних об’єктів в Європі, навіть якщо це російські газові труби, — не те, за що розумно брати відповідальність. Нехай краще ця історія залишається конспірологією після того, як німецькі прокурори проваляться в суді. Цього можна досягнути ефективним захистом Кузнецова та його адвокатуванням на політичному рівні. А потім вже ми самі розбиратимемося, що в підриві “потоків” правда, а що — ні.