Цінам на паливо категорично не варто заважати зростати, а тим більше – вимагати від держави їх регулювання, звертатися до антимонопольного комітету чи до інших держструктур за обмеженнями й заборонами.

Ціна – це показник, якій вимірює температуру ринку й лікує його болячку. Якщо ціна зростає, значить виникла проблема з ростом попиту або падінням пропозиції.

Коли ціни зростають, попит і споживання знижуються, і це захищає ринок від дефіциту або кризи. Пригадайте, як у травні 2022 року уряд обмежував ціни на паливо й це призвело не до вирішення проблем, а до жорсткого дефіциту пального.

З іншого боку, підвищення ціни стимулює до перерозподілу ринку, заходу на нього нових гравців, заміни лідерів і появи тих, хто пропонує нижчі ціни. Тобто скеровує ресурси туди, де є дефіцит. І згодом пропозиція збільшується й ціни знижуються. Так працює невидима рука ринку.

Якщо ж ми хочемо помʼякшити вплив зовнішніх факторів на ціну палива, то маємо вимагати скасування ліцензії на імпорт, виробництво, гуртову й роздрібну торгівлю пальним. Зменшити мита й податки, тобто мінімалізувати вплив держави на ринкову пропозицію.

Економіці не потрібно допомагати, достатньо їй не заважати.

Джерело: Володимир Поперешнюк / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора