Ті, хто не страждають на коротку пам’ять, можуть пригадати, як “слуги народу”, потрапивши до парламенту у 2019 році, відправили опозиційні фракції на гальорку у сесійній залі, як позаймали керівні посади в усіх ключових комітетах, як у процесі роботи парламенту блокувалися законодавчі ініціативи опозиційних фракцій. Не кажучи вже про створення у Верховній Раді неформальної “ширки” з депутатами забороненої ОПЗЖ. Простіше кажучи, між Зе-фракцією та опозиційними фракціями довіри немає. Відновити її можна, запропонувавши очолити комісію з підготовки змін до законодавства комусь із представників парламентської опозиції. Приміром, віцеспікер Кондратюк могла б бути головою, керівниця профільного комітету Шуляк — заступницею, а інші заступники представляли б свої фракції. Окремий заступник був би і в “слуг народу” як найчисельнішої фракції. Такий розподіл підтверджував би, що влада дотримується демократичних принципів, а не планує переписати законодавство вигідно для себе. Наприклад, залишити мажоритарку, узаконити голосування через “Дію” чи вписати заборону балотуватися в президенти особам, проти яких порушені кримінальні справи і яким вручені підозри, хоча вироків суду стосовно них немає.