Отже, Єрмака нема — і кризи нема. Зеленський, як виявляється, набагато краще, ніж Єрмак, вміє знаходити спільну мову з керівником фракції “слуг народу” Давидом Арахамією. Фракція вже не розвалюється, “слуги народу” вже не бунтують і майже одностайно голосують за бюджет. Звісно, хтось з хорошою пам’яттю може запитати, навіщо ж президент шість років спирався на людину, яка викликала дедалі більше відторгнення навіть у “слуг народу”, не кажучи вже про інших депутатів. Але для Зеленського подібні питання — це дрібниця порівняно з тим, що тепер він може хизуватися (перед народом і перед західними партнерами) відновленням дієздатності парламенту і прийнятим бюджетом.
